Валентність: третій сезон

Показ дописів із міткою третій сезон. Показати всі дописи

вівторок, 25 жовтня 2022 р.

Ниточки історії. Мирний атом

На північ від Києва є особлива територія — зона відчуження. Територія, яка була особливо уражена після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Звідти відселили людей і запровадили пропускну систему. Ось вже понад 36 років ця територія чекає природного очищення.

Цезій-173

Одним з найпоширеніших ізотопів, якими забруднено територію є цезій-173. Період його напіврозпаду становить 30 років, і це означає, що половина ізотопів вже розпалась. Але лише половина.

В природі цей ізотоп не зустрічається взагалі. Він утворюється під час ядерної реакції в реакторах чи при застосуванні ядерної зброї. Тобто до першого в світі випробування атомної бомби цезію в природі не існувало. А отже, у нас немає жодних еволюційних адаптацій для протидії йому. Цезій безперешкодно накопичується в нирках, печінці, серці, порушуючи їхню роботу, знижує імунітет, впливає на нервову систему і здатність народжувати дітей. І чим довший час перебування в зараженій зоні, тим більше накопичення цезію, тим глибші незворотні зміни.

Рудий ліс

Найбільш зараженим місцем в зоні відчуження є Рудий ліс. Через величезні осади радіоактивного пилу під час аварії, цей ліс загинув — хвоя сосен набула рудого кольору і вночі світилась радіоактивним випромінюванням. Тоді 36 років тому, під час ліквідації наслідків аварії цей ліс знесли бульдозерами і закопали. Але з того часу, на місці залиблого лісу виріс новий, проте радіоактивне забруднення нікуди не зникло.

В перший день повномасштабного вторгнення росії, 24 лютого 2022 року, її війська з території Білорусі, окупували зону відчуження, захопили Чорнобильську атомну електростанцію і взяли в заручники її працівників.

Російська армія без жодного спеціального захисту заїхала у Рудий ліс на бронетехніці, здійнявши радіоактивну куряву. Більш того, вони викопали там окопи і утримували територію впродовж місяця. Не дивно, що за цей час чимало військових отримали значні дози опромінення. А 1 квітня з’явилась інформація про першу смерть військовослужбовця РФ від променевої хвороби у Чорнобильській зоні відчуження.

31 березня 2022 року російські війська відступили з Київщини і Чернігівщини, і звільнили територію зони відчуження. Проте Запорізька АЕС, захоплена 4 березня досі лишається під окупацією. З того часу росія використовує обстріли території ЗАЕС для ядерного тероризму проти України і всього світу, загрожуючи можливою черговою аварією на атомній станції.

МАГАТЕ

Впродовж літа Міжнародна агенція з атомної енергії МАГАТЕ намагалась отримати доступ до Запорізької АЕС, щоб перевірити її безпеку. Їм вдалося потрапити на станцію 1 вересня. Вони зафіксували порушення усіх семи основ ядерної безпеки: фізичної цілісності, функціонування систем безпеки, умов роботи персоналу, джерел живлення, постачання, підтримки і радіаційного моніторингу. Наразі критичних пошкодженя реакторам ще не завдано. Проте кожний наступний обстріл чи відключення живлення можуть спричинити аварію.

Україна, зі свого гіркого досвіду може уявити можливі наслідки. Запорізька АЕС має 6 енергоблоків. Чорнобильська — мала 4, з яких вибухнув лише один. Але цього виявилось більше, ніж досить.

Згадаємо, що сталося на ЧАЕС

Аварія на четвертому енергоблоці ЧАЕС сталася 26 квітня 1986 року. Через поєднання різних факторів: недосконалість конструкції реактора, пришвидшені темпи соціалістичного будівництва і крадіжки будматеріалів, через безвідповідальність керівництва і помилки персоналу тощо.

На ЧАЕС проводили експеримент із зупинки ядерного реактора і перерозподілу енергії. Під час експерименту несподівано впала потужність реактора, щоб її збільшити витягнули стрижні регулювання, реактор почав нагріватися і коли хотіли занурити стрижні знову, щоб уповільнити ядерні реакції, стрижні заклинило. Реактор вийшов з-під контролю, перегрівся і вибухнув.

Дуже показовою була реакція СРСР на аварію. Радянська влада замовчувала катастрофу. Незважаючи на загрозу, 1 травня в Києві відбулась традиційна багатолюдна демонстрація до дня праці. Лише розголос світової спільноти змусив СРСР визнати аварію. Офіційне попередження про загрозу здоров'ю місцеве населення почуло лише на 9 день після аварії.

До ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи було задіяно за різними підрахунками від 200 до 900 тисяч осіб з усіх республік СРСР: пожежників, військових, пілотів, водолазів, шахтарів.

Так дірки в управлінні та загальну радянську недбалість довелося затикати живими людьми. Техніки бракувало, та і та, що була, не витримувала радіаційного випромінювання, тож чимало робіт виконували ліквідатори вручну. Тих, кого відправили скидати уламки реактора з даху називали «біороботами», пілоти мали засипати відкритий реактор згори піском, водолази мали пірнати у резервуари для охолодження, а шахтарі — робити тунелі під реактором. Будівельники впродовж півроку зводили над четвертим енергоблоком захисний саркофаг.

Із зони навколо ЧАЕС було евакуйовано від 135 до 350 тисяч людей, 8,4 млн осіб зазнали радіоактивного опромінення. Площа Зони відчуження склала 2 600 км², загалом забруднено понад 200 000 км² (12% площі України, а також територія білорусі і частини росії).

Чорнобильська катастрофа виразно показала, якою небезпечною є повна залежність від Москви і прискорила розпад СРСР.

Незважаючи на аварію, решта енергоблоків невдовзі поновили свою роботу і ЧАЕС продовжувала працювати до 2000 року. Конструкцію реакторів такого типу вдосконалили і зробили більш безпечними.

Впродовж років саркофаг над четвертим енергоблоком поступово руйнувався, тому у 2019 році його накрили додатковою арковою оболонкою. Новий безпечний конфайнмент розрахований на 100 років, але з часом і він потребуватиме заміни, оскільки період напіврозпаду ізотопу урану-235 — 703 мільйони років.

Розробка реактора

В історії людства є чимало прикладів, коли певну технологію спершу використовують для війни, а потім пристосовують для мирного життя. Не стали виключенням і розробки фізиків-ядерників.

Одним з науковців, які працювали над створенням ядерного реактора був Вернер Гайзенберг (це на честь нього взяв собі псевдо персонаж серіалу Braking Bad). Він почав роботу ще в 1939 році, але нацистська влада під час Другої світової війни залучила його до роботи в «Урановому проекті». На щастя, розробити свою атомну бомбу нацисти не встигли і після війни вже у ФРН у 1949 році він зміг повернутись до мирного атому. Працював над створенням ядерних реакторів і виступав проти ядерної зброї. Гайзенберг був одним з тих, хто просував ідею створення ЦЕРНу.

CERN

CERN (Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire) — Європейська організація з ядерних досліджень, розташована у Швейцарії. Там збудували Великий адронний колайдер — найбільший у світі прискорювач елементарних частинок. Завдяки йому у 2012 році вчені відкрили бозон Хіггса і взагалі проводять дослідження Стандартної Моделі.

Стандартна Модель — так називається сучасна схема опису будови атома.

Колись давно атоми уявляли як однорідні кульки, потім виникла “пудингова” модель — коли атоми містили електрони, як родзинки в тісті. Потім тривалий час в школі вивчали планетарну модель атома, коли в центрі ядро, а навколо нього носяться електрони. При чому розмір електрона і розмір всього атома співвідносяться приблизно як яблуко і планета Земля.

Але потім цю модель почали переглядати. Виявили, що протони і нейтрони складаються з кварків. Кожний атом складається з 12 кварків. Коли їх відкривали один за одним, серед фізиків навіть був жарт про «зоопарк частинок»: «Якщо раніше за відкриття нової частинки давали Нобелівську премію, то тепер треба давати штраф 1000 доларів».

Якщо для моделі атома не змогли вигадати оригінальної назви, і вона називається «стандартна», то з назвами кварків вже цікавіше: верхній, нижній, істинний, дивний, чарівний, зачарований :)

Коли тільки почали досліджувати кварки, виявилось, що сумарна маса усіх кварків в протоні становить менше 5% маси всього протона. Як це взагалі можливо, якщо в протоні окрім кварків нічого немає? Що ж тоді формує решту 95% маси протона?

Таким чином дійшли висновку, що масу породжує енергія. Кварки ніби перебувають у замкненому просторі і через напади клаустрофобії б’ються в стінки :) і породжують «динамічну масу».

Власне це явище, завдяки якому частинки набувають масу назвали механізмом Хіггса. Дослідження CERN дозволили виявити так званий бозон Хіггса, який теоретично передбачили ще 50 років тому, а оце в 2012 таки підтвердили.

Частинки рухаються в полі Хіггса і набувають масу завдяки тому, що серед них є бозон Хіггса. Десь чула порівняння, що бозон Хіггса — це як VIP персона з високим статусом, і всі, хто ведуть з ним справи, також набувають високого статусу — набувають масу.

УФТІ

І що цікаво, в Україні також був свій прискорювач елементарних частинок.

У 1928 році в Харкові був заснований Український фізико-технічний інститут, де створив школу теоретичної фізики професор Лев Ландау. В той час на конференції до Харкова приїжджали метри теоретичної фізики Поль Дірак і Нільс Бор. А харківський «Фізичний журнал» надсилали передплатникам по всьому світу.

Під керівництвом Льва Ландау у 1932 році було здійснено розщеплення ядра літію протонами — лише на півроку пізніше, ніж у Кембриджі. У Великобританії розщепленням атома займались учні Ернеста Резерфорда — Джон Кокрофт та Ернест Уолтон, за цю роботу вини отримали Нобелівську премію з фізики 1951 року.

В Харкові розщепленням атому займались Кирило Синельников, Антон Вальтер, Олександр Лейпунський, Георгій Латишев. Ідею експерименту висунув Георгій Гамов — одесит, який спершу навчався в Одеському інституті народної освіти, згодом — у Петроградському університеті разом з Левом Ландау.

У 1928 року Гамова відправили до Німеччини на стажування в Геттінгенський університет. Там він написав свою першу визначну дослідницьку роботу, де заперечив висновки Резерфорда про розсіювання альфа-частинок. Нільс Бор вибов для Гамова стипендію Королівської академії наук Данії, де у 1930 році він завершив свої дослідження. Після чого повернувся до СРСР, а на наступний Міжнародний науковий конгрес з атомного ядра його вже не випустили…

У 1932 році Гамова обрали членом-кореспондентом Академії наук СРСР, проте можливості реалізувати наукові ідеї в СРСР у нього не було. І він вирішив емігрувати. Спершу спробував з родиною човном доплисти з Криму до Туреччини, але не вдалося.

Тоді у 1934 році він домігся відрядження на конгрес в Брюссель і звідти відмовився повертатись до СРСР. Згодом емігрував до США. У Мангетенському проекті з розробки атомної бомби він участі, на відміну від його товариша львів'янина Станіслава Улама. Проте пізніше долучився до розробки водневої бомби.

Георгій Гамов першим пов’язав фізику ядра і астрофізику — пояснював еволюцію зірок через ядерну фізику. Розробив теорію утворення хімічних елементів та заклав основи теорії Великого Вибуху, передбачив реліктове випромінювання. Теорію Георгія Гамова підтвердили експерименти американських дослідників Арно Пензіаса та Роберта Вудро Вільсона, які у 1978 році отримали за це Нобелівську премію.

А інтерес Гамова поступово перемістився у сферу біології, долучився до розробки концепції генетичного коду — ідеї кодування генетичної інформації в ДНК.

Тим часом в Харкові, завдяки експерименту з розщеплення атому літію Український фізико-технічний інститут отримав фінансування і продовжив ядерні дослідження. Згодом УФТІ взяв участь у радянському ядерному проекті.

У 1934 році директор кріогенної лабораторії Лев Шубніков та Юрій Рябінін відкрили явище виштовхування магнітного поля з об’єму надпровідників. Шубніков також, відкрив надпровідники другого роду — це була робота нобелівського рівня, але радянська наука вже на той час перебувала в ізоляції від світової.

Зверніть увагу на роки — надзвичайні наукові експерименти відбувались в часи, коли Україна була охоплена Голодомором.

І в 1937 році під час хвилі репресій, НКВС сфабрикував справу проти Українського фізико-технічного інституту — «Справу УФТІ». Шубнікова і ще чотирьох фізиків було безпідставно засуджено та страчено, ще сімох — засуджено до ув’язнення, в тому числі Ландау і Лейпунського, двох — видано нацистському гестапо. Льва Ландау з ув’язнення врятував відомий фізик Петро Капіца, взявши його «на поруки», запросив керувати теоретичним відділом Інституту фізичних проблем в Москві.

У навіть після цього в УФТІ продовжували дослідження. В 1940 році УФТІ подали низку заявок на патенти: «Про використання урану, як вибухової речовини», «Про термоциркуляційну центрифугу». Фактично ці патенти містили схеми, які потім будуть використані у атомній зброї, але на той час їх відхилили як надто фантастичні.

Кирило Синельников створив і керував у Харківському університеті кафедрами електронних та іонних процесів, експериментальної фізики, фізики плазми. Антон Вальтер створив і очолював у Харківському університеті кафедру електронних процесів і ядерної фізики. Олександр Лейпунський та Георгій Латишев очолював кафедри фізики в інших радянських інститутах.

Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» існує досі 6 березня 2022 року російські війська обстріляли його з «Градів».

Атомна електростанція і ядерний реактор

Перший ядерний реактор збудували і запустили в грудні 1942 року в США під керівництвом Енріко Фермі. Проте лише в 1951 році в США ядерний реактор вперше створив достатню потужність для побутового застосування електроенергії.

Перше промислове застосування атомної енергії відбулось на Обнінській атомній електростанції в СРСР, яка була запущена в експлуатацію у 1954 році.

Взагалі, як на атомній електростанції утворюється електроенергія? В її конструкції є парова турбіна. Воду розігрівають, вона закипає, перетворюється на пару. Пару спрямовують на лопаті турбіни, яка обертається і розкручує вал генератора. А вже генератор перетворює обертальний рух на електричну енергію. Єдина особливість — у способі, яким підігрівають воду. Ядерний реактор дозволяє вивільнити шалену кількість енергії від розпаду уранового палива, значно більшу за енергію від згорання вугілля чи мазуту.

Тому, перший час, до великих аварій на АЕС, це джерело енергії навіть вважали екологічно чистішим за традиційні електростанції, які використовували викопне паливо. І навіть зараз не поспішають від них відмовлятися оскільки атомні станції дуже вже потужне джерело енергії. Наприклад, та сама Запорізька АЕС має забезпечувати Україні п’яту частину усієї необхідної енергії.

Єдине, що тепер до ризиків використання атомних станцій, окрім техногенних загроз (як в Чорнобилі) і стихійних лих (як у Фукусімі), додався ще й ядерних шантаж росії, який вона влаштовує в Енергодарі.

Додаткові матеріали

Підтримати проєкт

За вашої підтримки Валентність може розвиватись, шукати нові форми, залучати цікавих людей, втілювати сміливі задуми. Стати патроном на Patreon можна тут:

вівторок, 18 жовтня 2022 р.

Ниточки історії. Євген Чикаленко

Слухати в подкасті

Євген Чикаленко — дуже яскрава постать в українській історії. А те, що про нього мало хто знає,свідчить про те, що хтось був дуже зацікавлений, щоб його забули. Нація, яка має такі постаті, не можу відчувати меншовартість.

Особисто я вперше натрапила на згадку про Чикаленка у зовсім несподіваному місці. Перечитуючи Intermezzo Михайла Коцюбинського. На початку цього твору є незвична нотатка «Присвячую кононівським полям».

Мені стало цікаво, що це за поля, що було в тій Кононівці, і що там робив Коцюбинський. І потягнувши за цю ниточку випливла величезна історія про дуже цікаву людину.

Євген Чикаленко — український підприємець, меценат, громадський діяч, щиро захоплений українською національною ідеєю, активна діяльність якого припала на часи національно-визвольних змагань.

Євген Чикаленко народився в заможній родині в селі Перешори, неподалік від Одеси. Отримав у спадок 1000 десятин землі (це приблизно 11 квадратних кілометрів — як третина Троєщини, чи як уся Волноваха)

Спершу навчався в реальному училищі в Єлисаветграді, сидів за однією партою з Панасом Саксаганським (справжнє прізвище — Тобілевич). Уся родина Тобілевичів згодом буде брати участь у першому професійному театрі в Україні. Це був театр Корифеїв, який започаткував Марко Кропивницький в Єлисаветграді (нині місто називається на його честь — Кропивницький). У ньому грала вся родина Тобілевичів (усі рідні брати і сестри) Іван Карпенко-Карий, Марія Садовська-Барліотті, Панас Саксаганський, Микола Садовський і його дружина Марія Заньковецька.

Після того Чикаленко навчався у Харківському університеті, на аграрному, тоді казали — рільничому факультеті.

1894 року переїхав до Одеси, а 1900 року — до Києва, де долучився до громадського життя. В Києві протягом 1900–1904 років мешкав на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці (тепер — вул. Саксаганського), 91 (флігельний будинок, має статус пам'ятки історії), звідти переїхав до придбаного ним будинку № 56 на цій же вулиці

Придбав ще землі на Черкащині — ті самі Кононівські поля і взявся господарювати, залучаючи новітні технології і американське обладнання. За результатами своєї праці написав 5 томів «Розмов про сільське хазяйство» Дуже хотів навчити селян гарно господарювати, бо вважав, що справу можна мати із заможними людьми. Голотою надто легко маніпулювати, вони легко ведуться на різні обіцянки і те, що зараз називають — популізм.

Кілька років домагався, щоб його книгу надрукували. Якщо російською, то було б швидше, а українською мовою друкарні довго опирались, та зрештою здалися. Так книга була надрукована в Одесі і розійшлася пів мільйонним накладом.

Це, як на мене, дуже перегукується з давньогрецьким розумінням громадянства. Громадянином в Давній Греції могла стати тільки вільна людина, не чужинець, не той, хто мешкає осторонь, а мешканець полісу, відповідальна і доросла людина, з власністю і стабільною зайнятістю, якій було, що втрачати. Громадянин обов'язково брав активну участь у громадському житті, набуваючи тим самим необхідний досвід. Не жаль, тоді ще жінок за громадян не вважали, але потім це змінилося.

Цікаво, що в усі часи були ті, хто не цікавився життям суспільства і був “поза політикою”, для них у греків була окрема назва — ідіот ιδιωτικός — що означає "приватна особа".

Отже, першим кроком до громадянського суспільства Чикаленко вбачав безбідне життя. Але цього не досить.

Що має бути ще у спільноти людей, щоб вони вважали себе нацією і могли розбудовувати власну державу?

історія
мова і література
освіта і наука
релігія
ЗМІ

Бо саме на цьому виростає національна свідомість.

Історія

Ми всі зараз добре відчуваємо, що обізнаність в історії дає не лише розуміння причин сучасних подій і можливих наслідків, а й дає силу і мотивацію діяти. Національна свідомість без розуміння історії неможлива. Тож Чикаленко призначив премію на написання книги з історії України. У цієї премії драматична історія. У Євгена Чикаленка була старша дочка — Євгенія, яка померла у віці 10 років. І ті кошти, які мали піти їй на посаг, батько вклав в розвиток української ідеї. Конкурс виграла історикиня Олександра Єфименко. Цікаво, що це була перша жінка історикиня в російській імперії.

Мова

З очевидністю, необхідно було розвивати мову. Те, що мова якось хитро пов’язана з національним самовизначенням, дуже помітно і досі, якщо відстежити, в які моменти загострюється мовне питання. І те, що у нас сьогодні існують російськомовні патріоти України — це наслідок того, що Чикаленкові свого часу завадили втілити задумане.

Він завзято просував українську мову в освіті.

Фінансував видання словників.

Україно-російський з тлумаченнями за редакцією Бориса Грінченка. Це про цей словник згодом Максим Рильський напише рядки:

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля

І російсько-український словник, кумедно, що його авторами зазначені М. Уманець і А. Спілка. Хоча насправді керував проектом Михайло Комаров, але оскільки він працював в Умані, то взяв собі таке псевдо. А другий автор — то взагалі не одна людина, а група співавторів з Києва, Одеси, яка взяла собі збірну назву — Адеська Спілка.

Література

Щоб мова була живою, нею необхідно створювати літературні твори. Тож, Чикаленко спонсорує товариство допомоги українським письменникам. Зокрема виплачував щомісячні стипенції тому ж Борису Грінченку, Володимиру Винниченку, Михайлу Коцюбинському. Тож, не дивно, що Коцюбинський приїжджав писати до Чикаленка в маєток.

Релігія

Окремим проектом, який фінансував Євген Чикаленко був переклад біблії. Пилип Морачевський першим переклав українською мовою Новий заповіт ще у 1860 році, проте її видання було заборонено Валуєвським циркуляром.

Чикаленко надрукує його у 1906 році, перекладач не доживе до видання 27 років.

Освіта

Євген Чикаленко був ініціатором відкриття осередків товариства «Просвіта» в Києві та Одесі. Перший осередок Просвіти виник у Львові. І займатись вони, згідно з назвою — просвітницькою діяльністю — навчали грамоти, промотували читання. Відкривали бібліотеки, друкарні, книгарні, театри, музеї, українські школи. Тобто все те, що могло створити альтернативу імперській освіті. В далекосяжній меті — Просвіта намагалась пробуджувати національну свідомість у якомога більшої кількості українців і запобігати їхній еміграції (в Канаду і клини).

Євген Чикаленко власним коштом побудував у Львові Академічний дім (Львів, вул. Коцюбинського, 21) — такий гуртожиток для студентів Політехніки і університету Франка, але з однією умовою, щоб там завжди були кімнати для студентів з підросійської України. Жодної дошки з його іменем встановити не дозволив.

Наука

В тому ж таки Академічному домі почало збиратись Наукове товариство імені Тараса Шевченка, його Чикаленко також підтримував фінансово. Вже до 1892 року товариство розрослося до формату академії наук, яке працювало в різних напрямках, але з особливим акцентом на українознавстві. Мало 17 осередків скрізь по Україні і відділення в Донецьку. Тоді, наприкінці ХІХ століття, Донбас ще не був русифікованим. Та й іншої академії наук в Україні на той час ще не існувало. В Києві академію наук відкриє гетьман Скоропадський у 1918 році.

ЗМІ

Але найбільш відомим меценатським проектом Євгена Чикаленка були ЗМІ. Спершу він підтримував часопис «Кіевская старина», потім й інші — часопис «Селянин», літературно-науковий вісник «Нова громада». А в 1906 році створив і весь час фінансував єдину в російській імперії щоденну україномовну газету «Рада». Її тираж був 2 500 примірників і вона ніколи не стала прибутковою. Коли Чикаленко шукав інших спонсорів, які могли б підтримати видання газети, і вони дорікали, що кілька тисяч підписників це замало, Чикаленко казав, що газета має існувати, навіть, якщо в неї буде всього кілька підписників. Він добре розумів цінність засобів масової інформації у формуванні світогляду українців. Тож, можливо саме про цей проект Чикаленко казав, що «Україну треба любити не до глибини своєї душі, а до глибини своєї кишені».

І коли Чикаленко запрошував інших меценатів долучатися до із консервування вони питали чому так не багато читачів газети а Чикаленко казав що якби їх навіть було не 2000 всього двоє газету варто було б продовжувати.

Газету закриють з початком Першої світової війни.

Громадська активність і політика

З 1900 року Євген Чикаленко переїхав до Києва. Оселився на вулиці Маріїнсько-Благовіщенській (нині — Саксаганського), 91 «Цей будинок був поряд з будинком, в якому жила родина Старицьких, через дім від М. Лисенка, через два – від родини Косачів (Олена Пчілка та дочка її Леся Українка) і майже насупроти будинку О. Кониського; недурно цю вулицю неофіціяльно звали тоді «Українською».

В Києві Чикаленко став активним учасником «Старої громади» — товариства студентів та викладачів Київського університету. Серед її учасників було чимало науковців, літераторів, громадських діячів. Вони займались відкриттям недільних шкіл, бібліотек, виданням української літератури і етнографічними дослідженнями.

Також був співзасновником і активним учасником кількох політичних партій, а у 1908 ініціював заснування Товариства українських поступовців (від слова поступ, що означає розвиток) — для координації українського руху.

Саме Товариство українських поступовців під його проводом скликало загальноукраїнські збори, коли в росії відбулась Лютнева революція. І треба було вирішувати долю України у змінних обставинах. І коли було прийняте рішення утворити Центральну Раду… Хто її очолив? Михайло Грушевський, але спершу з цією пропозицією звернулись до Євгена Чикаленка, проте він відмовився.

Це був 1917 рік. А на початку 1918 року, після битви під Крутами, як ми пам’ятаємо УНР вийшла з Першої світової війни УНР. І підписала зобов’язання постачати харчі до Німеччини, але уряд УНР не міг впоратись з цим. Це не влаштовувало і ні німецьких союзників, ні великих українських землевласників. Вони скликали Перший хліборобський з'їзд, де відбувся державний переворот. УНР втратила владу. Українську державу очолив Гетьман, Павло Скоропадський.

Є думка, що стати Гетьманом Чикаленкові пропонували також. І міністром аграрної політики при Гетьманаті, але він свідомо не йшов в політику і волів залишатись громадським діячем.

Казав, що «до булави треба мудрої голови і боротьби». І він не був певен, що впорається з тією боротьбою.

Цікаво міркувати про те, як могла б скластись доля України, якби державу очолив Євген Чикаленко. А також поміркувати між повагою до особистого вибору людини, і водночас про вищу мету, яка часом вимагає вчинків, які виходять за межі особистого.

Політичні погляди Євгена Чикаленка впродовж життя змінювались. Коли Микола Міхновський просував ідеї незалежності України, Чикаленко вважав, що українці ще не готові. Що зі зросійщеними громадянами впоратись буде важче ніж з царським урядом. Але чим довше тривав його життєвий шлях, тим більше він схилявся до ідеї незалежності.

Проте, ми вже знаємо, як розгортатимуться події далі. В 1919 році більшовикам вдасться захопити Київ. Усі маєтки Чикаленка будуть розграбовані. Він сам — змушений виїхати в еміграцію. Спершу в Пшемишль. Тут він теж не сидів без діла, а складав словник перекладу з галицької говірки на українську літературну мову.

Пізніше — переїхав до Подебрада в Чехії, де працював над російсько-українським словниками термінів сільського та лісничого господарства.

Бувши одним з найбагатших людей в Україні він втратив все і коли сам потребував коштів на лікування, і українська діаспора збирала йому кошти, він відзначав, як легко йому було жертвувати і як важко приймати.

У Євгена Чикаленка була улюблена приказка: «А ти Марку грай». В повній версії вона звучить — «Хоч нічого не виходить, а ти, Марку, грай». Це про здатність не полишати спроб, навіть після невдачі, про здатність не втрачати надії.

Пізніше Олексаднр Олесь напише вірш про це:

На небі хмари. Все більш смеркає,

І ніч безмежна, як світ, іде.

Все скуте жахом, а Марко грає,

А Марко грає, що сонця жде.

Справді, дочка згадувала, що несприятливі обставини лише помножували його наполегливість.

І ми зараз можемо впізнати це відчуття. Хай би там що не коїлось в світі, а «Нам своє робить».

Це дуже нагадує стоїчний принцип «роби, що маєш, і нехай буде як буде»

Додаткові матеріали

Підтримати проєкт

вівторок, 11 жовтня 2022 р.

Ниточки історії. Ядерна загроза

Слухати в подкасті

21 вересня 2022 року Путін оголосив часткову мобілізацію в росії, а також зазначив, що при загрозі свій територіальній цілісності росія готова використати всі наявні в себе засоби. Це не блеф”.

23-27 вересня 2022 року РФ провела під дулами автоматів на окупованих територіях Херсонської, Запорізької, Донецької і Луганської областей псевдореферендуми. Після чого проголосила спершу визнання їхньої незалежності, а наступного дня — включення в склад рф.

В історії неодноразово перед анексією країни-агресори імітували референдуми.

30 вересня Україна подала заявку на вступ до НАТО у пришвидшеному порядку

"Де-факто ми вже пройшли свій шлях до НАТО. Де-факто ми вже довели сумісність зі стандартами Альянсу. Вони реальні для України – реальні на полі бою та в усіх аспектах нашої взаємодії. Сьогодні Україна подає заявку, щоб зробити це де-юре. За процедурою, яка відповідатиме нашому значенню для захисту всієї нашої спільноти. У пришвидшеному порядку", — зазначив президент.

Україна-НАТО

У 2007 році на Мюнхенській конференції з безпеки Президент Росії Володимир Путін звинуватив НАТО у наближенні до кордонів Росії, зокрема розташування військових баз в Болгарії і Румунії, і підкреслив, що Росія буде дотримуватись своєї незалежної зовнішньої політики. Цю промову Путіна назвали оголошенням другої «холодної війни».

У квітні 2008 року на Саміті країн-членів НАТО в Бухаресті Україні та Грузії відмовили у приєднанні до Плану дій щодо членства в НАТО.

Грузію збройна агресія Російської Федерації спіткала 7 серпня 2008 року. Російські війська зайняли частину території Грузії та зупинились неподалік від Тбілісі. Приводом стало силове придушення Грузією збройного повстання в Південній Осетії, де вже не одне десятиліття вирують сепаратистські настрої. Росія назвала свою операцію «примушуванням Грузії до миру».

У 2010 році з ініціативи Віктора Януковича із законодавства прибрали згадку про прагнення України щодо інтеграції до НАТО та додали норму про позаблоковий статус України. Окрім того, Янукович підписав «Харківські угоди», якими продовжив перебування російської військової бази в Криму в обмін на знижку на газ.

Через рік після агресії в Грузії в російському законодавстві з’явилось положення про застосування армії для захисту громадян Росії і військових баз за кордоном.

У березні 2014 року Росія не просто скористалась цим законом, а анексувала Крим і ініціювала Російську весну в південно-східних регіонах України.

8 червня 2017 року Верховна Рада України скасувала позаблоковий статус, у відповідному законі затвердили поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою набуття членства у цій організації.

Холодна війна

Холодна війна — глобальне геополітичне, економічне та ідеологічне протистояння між СРСР і його союзниками з одного боку, та США і країнами Західної Європи — з іншого, що тривала з другої половини 1940-х до початку 1990-х років.

Термін «холодна війна» вперше використав кастильський принц Хуан Мануель у XIV ст. Він зазначав, що «гарячі» і «холодні» війни відрізняються тим, як вони закінчуються. «Гарячі війни» закінчуються загибеллю держав або примиренням, а «холодні війни» не приносять ні миру, ні честі тим, хто їх розв'язав.

Для опису протистояння США і СРСР термін «холодна війна» вперше застосував Джордж Орвелл у статті «Ви й атомна бомба» від 19.10.1945 року в Tribune.

Наприкінці Другої світової війни винахід атомної зброї започаткував гонку озброєнь, переважно між СРСР і США. Були й інші держави, які працювали над розробкою ядерної зброї, але жодна не створила її в такій кількості, як ці дві супердержави.

Вперше ядерну зброю створили в США. Проект «Манхеттен» очолював фізик Роберт Опенгеймер, загалом в проекті брало участь 130 000 осіб, серед них був фізик і відомий популяризатор науки Річард Фейнманн, а також кілька вихідців зі Східної Європи, зокрема львівянин Станіслав Улам. В рамках проекту були створені три атомні бомби: плутонієва Gadget, яку підірвали під час першого випробування, уранова Little Boy і плутонієва Fat Man, які скинули в серпні 1945 року на японські міста Хіросиму і Нагасакі.

США сподівались на тривалий час залишатися єдиною ядерною державою в світі, проте СРСР активно працював над створенням власної бомби.

Ще на початку 1942 року науковці СРСР звернули увагу, що у закордонних журналах зникли публікації з атомної фізики. Отже ці розробки були засекречені. Це дало підстави органам держбезпеки СРСР розгорнути збір інформації про розробку і випробування атомної бомби.

У 1945 році радянська розвідка отримала докладні документи про випробувальний вибух бомби Gadget, про методи її активації і характеристики.

Під час війни для цих розробок бракувало урану, але в перші повоєнні роки вдалося налагодити постачання урану з Саксонії у Східній Німеччині, а окрім того — долучити до розробок німецьких науковців із «трофейної атомної команди» — Густава Герца, Манфреда фон Арденне, Петера Тіссена, Хайнца Позе, Роберта Депеля. Очолював наукову розробку радянський фізик Ігор Курчатов. Нагляд здійснював Лаврентій Берія.

При НКВС був створений спеціальний відділ «С», очолюваний розвідником Павлом Судоплатовим, який збирав інформацію про ядерні розробки.

В США у шпигунстві на користь СРСР звинуватили комуністів Юліуса і Етель Розенбергів, нащадків єврейських емігрантів з Росії. Їх засудили до страти і виконали вирок у 1953 році, незважаючи не те, що скасувати цей вирок закликали Альберт Айнштайн, Шарль де Голль, Томас Манн і навіть Папа Римський Пій ХІІ.

Зогдом, розсекречені документи КДБ підтвердили, що Розенберг дійсно був завербованим радянським шпигуном. Чи була шпигункою його дружина — наразі невідомо. Неясно також, які саме відомості передавав Розенберг радянський розвідці, та чи прискорило це виготовлення радянської атомної бомби.

Першу радянську атомну бомбу випробували 29 серпня 1949 року на полігоні в Семипалатинську (Казахстан). Випробування були засекречені, але американська метеорологічна розвідувальна служба виявила в повітрі поблизу Камчатки радіоактивні ізотопи, що свідчило про ядерний вибух на території СРСР.

1 листопада 1952 року США випробували перший термоядерний заряд, ще не бомбу.

В СРСР 12 серпня 1953 року випробували першу термоядерну (водневу) бомбу РДс-6с, виконану за схемою «слойка Сахарова» — названу так за іменем її розробника академіка Андрія Сахарова.

Академік Сахаров

Андрій Сахаров — моральний авторитет дисидентського руху в СРСР. Він брав участь у розробці першої радянської ядерної бомби, за що отримав Сталінську премію. Побачивши наслідки свого винаходу Андрій Сахаров почав говорити про шалену сили ядерної зброї та необхідність гуманізації, роззброєння радянського суспільства. Владу це не влаштовувало, але ауковець був настільки авторитетним в світі, що його не могли ув'язнити, а у 1976 році відправили в заслання в закрите місто Горький (Нижній Новгород). Десятки років Андрій Сахаров жив під постійним контролем зі сторони КДБ, він неоднарозово оголошував голодування і терпів процедуру примусового годування через зонд.

Починаючи з 1987 року відбувалося звільнення політв'язнів, академік Андрій Сахаров повернувся із заслання. Він написав проект нової конституції СРСР, що ґрунтувалась на захисті прав людини і прав народів на державність. Також з його ініціативи було створено товариство «Меморіал», яке займалось відродженням пам’яті про репресії в СРСР.

Група Сахарова (Міжрегіональна група депутатів) — перша легальна парламентська опозиція в СРСР на чолі з академіком Андрієм Сахаровим у 1990-1991 роках. До неї входили депутати з різних радянських республік, зокрема з України. Становила меншість (388 із 2250) у Верховній Раді, їй протистояла комуністична група «Союз», яку один з членів Групи Сахарова, історик Юрій Афанасьєв, назвав «агресивно-мовчазною більшістю». Після смерті Сахарова 14 грудня 1989 року, група переформатувалася у «Демократичну платформу» і в березні 1990 року перемогла на виборах у РРФСР.

Годинник Судного дня

Ще по одному випробуванню термоядерної бомби здійснили 1 березня 1954 року США і 22 листопада 1955 року СРСР.

А 14 вересня 1954 року на Тоцькому полігоні під Оренбургом відбулись військові навчання із застосуванням ядерної зброї. Внаслідок цих навчань 45 000 військових і 10 000 місцевих мешканців отримали високі дози опромінення.

Найбільшу в історії водневу «Цар-бомбу» підірвав СРСР 30 жовтня 1961 року на висоті 4000 метрів над полігоном Нова Земля. Ударна хвиля від вибуху облетіла Землю тричі. Її заряд в 58 мегатон доводив, що СРСР тепер немає обмежень щодо заряду ядерного арсеналу.

Карибська (жовтнева) криза

Піковою фазою протистояння «холодної війни» став 1962 рік, коли дві ядерні наддержави опинилися за крок від початку ядерної війни. Цей період отримав назву Карибська криза, на Кубі більш відома під назвою «Жовтнева криза».

Кризі передували події 1 січня 1959 року, коли після кубинської революції до влади на Кубі прийшли революціонери-комуністи на чолі з Фіделем Кастро. ЦРУ розробляла декілька сценаріїв вирішення «Кубинської проблеми». Один з них передбачав висадку десанту на Кубі. Та поки тривала підготовка до спецоперації, 20 січня 1961 року на посту президента Ейзенхауера замінив Джон Кеннеді.

Кеннеді, який під час передвиборчої кампанії критикував Ейзенхауера за те, що він допустив утворення за 90 миль від США центру комуністичної загрози, остерігався скасувати спецоперацію, і втратити підтримку електорату.

В листопаді 1960 року в дію вступила друга фаза підготовки операції. Під приводом захисту Нікарагуа та Гватемали від можливого нападу Куби до берегів Куби був відправлений американський флот. Незважаючи на абсолютну секретність підготовки, міністр закордонних справ Рауль Кастро (брат Фіделя) на засіданні Генеральної асамблеї ООН заявив про загрозу вторгнення з боку США.

У план висадки десанту були внесені зміни. Остаточно операція отримала назву «Запата» і мала відбутись в незалюдненій бухті Кочінос (затоці Свиней). Операція закінчилась повним провалом. Десантна бригада США, яка складалась з кубинських емігрантів, зазнала нищівної поразки: 114 членів бригади було вбито, 1202 потрапило в полон.

Провал операції викликав резонанс на міжнародній арені. Під час засідання ООН 40 країн засудили агресію США проти Куби. СРСР надіслав ноту протесту з вимогою негайного припинення агресії. Своїми діями керівництво США порушило 18 статтю статуту Організації Американських Держав, який був підписаний 1948 року.

У 1962 році уряд Куби звернувся за допомогою до СРСР. Микита Хрущов, який був занепокоєний тим, що США розмістили на території Туреччини та Італії ракетні носії з ядерними боєголовками, які могли дістатися до Кремля за 5 хвилин, вирішив скористатися нагодою та розмістити ядерні ракети на території Куби.

В СРСР розробили спецоперацію по доставці ракет на Кубу під кодовою назвою «Анадир». На цивільних кораблях з абсолютною секретністю на Кубу була відправлена військова техніка, ядерні ракети та війська, забезпечені на 2 роки автономного функціонування.

Коли в США стало відомо про розгортання на Кубі радянських військових баз, Кеннеді оголосив про блокаду Куби та обшуки кораблів. Війська НАТО та ОВД були приведені до повної бойової готовності.

24 жовтня радянські кораблі підійшли до зони блокади і стали на рейд. Міністр закордонних справ Андрій Громико повідомив Джону Кеннеді, що «агресія США проти Куби буде означати повномасштабну війну з СРСР».

Вранці 27 жовтня радянська ракета «земля-повітря» збила американський літак-розвідник. США планували нанести ракетний удар по Кубі, але надіслали СРСР останнє попередження.
Є такий міф, нібито щоб не спізнитись з відповіддю, радянський уряд зачитав звернення до Президента США по радіо (хоча в них був телеграфний зв'язок). Керівники СРСР та США домовились зупинити розвиток конфлікту. СРСР зобов’язувався забрати ракети з Куби, а США — демонтувати свої ракети в Туреччині та не вчиняти агресивних дій по відношенню до уряду Фіделя Кастро. З цього часу між Вашингтоном та Москвою було встановлено постійну гарячу лінію зв’язку.

5 серпня 1962 року було підписано Договір про заборону випробувань ядерної зброї, до якої приєдналось більше 100 країн, проте, незважаючи на домовленості, гонка озброєнь лише набирала обертів і знайшла свій вихід у війні між комуністичним Північним В’єтнамом та Південним В’єтнамом, який підтримували США у 1959-1975 роках.

Яка ситуація є більш стійкою: коли ядерна зброя є лише у однієї країни, у двох, у кількох?

Чи є імовірність, що держави світу можуть відмовитись від ядерної зброї зовсім, хоча вона вже винайдена? Чому?

Як визначити, коли наукові розробки, наприклад, ядерна фізика, з пізнання світу перетворюються на черговий спосіб його знищення? Чи можливо це контролювати?

Додаткові матеріали

Підтримати проєкт

середа, 14 вересня 2022 р.

Ниточки історії. АН-225 "Мрія"

Цього разу мова піде про мрію, про "Мрію", "кукурузник" та інші літачки. Трохи зазирнемо в історію літакобудування в Україні.

Додаткові матеріали і цікаві посилання

🎧 Слухати:

середа, 7 вересня 2022 р.

Ниточки історії. Степан Бандера

У цьому епізоді говоримо про суперечливу, неоднозначну, але таку актуальну постать - Степана Бандери.

Додаткові матеріали і цікаві посилання

🎧 Слухати:

вівторок, 30 серпня 2022 р.

Ниточки історії. Голод і Голодомор

Говоримо про блокаду портів під час нинішньої російсько-української війни, про шантаж зерном і витягуємо за ниточки голод 1921-1922 і Голодомор 1932-1933 років.

Додаткові матеріали і цікаві посилання

🎧 Слухати:

середа, 24 серпня 2022 р.

Ниточки історії. Бій під Крутами

У день Незалежності України розпочинаємо третій сезон подкасту Валентність - Ниточки історії. Спершу це був курс для учнів БеркоШко, щоб пояснити події нинішньої російсько-української війни через події минулого, але згодом він перетворився на подкаст. Учні років 12-13, ще не вчили всих цих подій в курсі історії, тому розповідь іде "з чистого листа".

У першому епізоді говоримо про Першу світову війну і Лютневу революцію, про національні держави і Визвольні змагання. І зокрема - про бій під Крутами.

Додаткові матеріали і цікаві посилання

🎧 Слухати:

вівторок, 25 жовтня 2022 р.

Ниточки історії. Мирний атом

Додаткові матеріали

Підтримати проєкт

вівторок, 18 жовтня 2022 р.